– Незапровадження воєнного стану – порушення Конституції й Закону про оборону. Там прописано: якщо є блокування морських портів та військових частин, проникнення збройних формувань із розпізнавальними знаками чи без, кримінальних елементів – це вже воєнний час. Він настає – хоче його визнавати президент чи ні. Після цього має йти друга частина – введення країни у відповідний правовий стан. Цього не відбулося, – розповідає дипломат Олександр ХАРА, 40 років.
Який механізм запровадження воєнного стану?
– За безпеку й зовнішню політику відповідає президент. Має внести подання до Верховної Ради. Вона ж – у певний термін затвердити рішення. У законі не закріплено, яким чином він звертається. Це може бути документ чи проект закону.
Конституція – норма прямої дії. Вона зобов'язує. А президент ухиляється. Досі не розірвано дипломатичних відносин з агресором, не оголошено воєнного стану, немає мобілізації суспільства. Збройні сили застосовують в антитерористичній операції. Цього не може бути, бо це – фактично не війна. Це порушення законодавства. Олександр Турчинов робить останнє китайське попередження, але за ним нічого не стоїть. Запроваджувати воєнний стан політична еліта жодного бажання не має.
Що він означає для громадян?
– Авторитарні заходи, що обмежують політичні, економічні й інші права на певний час. Наприклад, на пересування. Оголошується комендантська година. Обмеження на зібрання – заборона мітингів. Не можна проводити виборів чи вносити змін до Конституції. Військова складова стає домінантною. Перебирає права в цивільних адміністрацій. Населення мобілізовують як для воєнних дій, так і для певних робіт. На підприємствах можуть брати майно, потрібне для відбиття агресії. Усі мають працювати на фронт, безпеку та виживання країни.
Фактично це означатиме оголошення війни Росії?
– Ні. Лише, що Україна де-юре визнає, що йде війна. Президент мав оголосити воєнний стан, коли почалася анексія Криму. Потім російська Рада Федерації прийняла рішення про можливе застосування збройних сил проти України. Це фактично було приховане оголошення війни, але реакції з боку України не було. Російська сторона робила юридичні кроки, а ми – ні.
Як вплине запровадження воєнного стану на співпрацю України на міжнародному рівні?
– Жодним чином не вплине. Є спекуляції народних депутатів. Показали себе не з найкращого боку й деякі високопосадовці Міністерства закордонних справ, коли коментували недоцільність розірвання дипломатичних відносин із РФ.
Є три Віденські конвенції: про дипломатичні, консульські відносини й міжнародні договори. За розірванням дипвідносин не слідує автоматичне розірвання консульських. Захист інтересів українців на території Росії залишається можливий. Якщо посольство закрилося, можна домовитися з іншою країною. Відкрити секцію для роботи українських дипломатів у її складі. Або просити третю сторону відстоювати інтереси наших громадян.
Розірвання дипломатичних відносин не означає розірвання правових. Усі договори між Україною та Росією діютимуть, доки не здійснять процедуру їх припинення. Президент чи переговорники теж можуть зустрічатися з росіянами і домовлятися про завершення війни.
Запровадження воєнного стану не впливає і на стосунки з іншими країнами.
Які приклади запровадження воєнного стану у світі можемо взяти для наслідування? Чи досягли вони мети?
– Це не питання мети. Якщо Україна – правова держава, то два роки тому влада зобов'язана була оголосити воєнний стан. Цього вимагає закон.