Редакционная строка
24.10.2018
З неофіційним стартом передвиборчої кампанії тема виборів плавно перекочувала з банерів у ЗМІ.
Але, на відміну від 2014 року, журналісти й експерти не тільки сперечаються на тему того, хто стане наступним главою держави, або хто займе найбільшу кількість місць у парламенті.
Тепер дискусія торкнулася і теми відкритих списків таВиборчого кодексу в цілому.
Нагадаю, за законом міняти виборчі правила можна не пізніше, ніж за рік до наступних виборів. Наступні парламентські відбудуться восени 2019 року, тому Кодекс потрібно ухвалювати до кінця цього місяця.
Але оскільки Верховна Рада не виявляє великого ентузіазму, шансів на ухвалення нового Кодексу з кожним днем все менше і менше. Більше того, його, швидше за все, не приймуть.
Це, як мінімум, змусить опозицію піти на затяжні протести. До кінця року. Разом з цим мобілізується Росія (складно уявити іншу країну в цій ролі), яка фактично програла велику геополітичну війну за Україну, але, маючи реваншистські настрої, намагатиметься провести через закриті партійні списки та через мажоритарку своїх прихильників.
Гроші в РФ є. А на Україну – тим паче.
Якщо встигнуть, за рік розкрутять ще й парочку своїх партій, а, може, навіть і більше – приклад бізнесмена й громадського діяча Тимофія Нагорного є підтвердженням таких намірів.
Плюс ті ж мажоритарники, які сукупно зберуть 15-17% голосів. За моїми прогнозами, до ВР потраплять 50-60 проросійських товаришів, яких цілком достатньо, щоб блокувати роботу всього українського парламенту.
Мажоритарка – це зло. Але це зло, яке ти знаєш в обличчя. Інша справа, коли ти голосуєш за "кота в мішку", віддаючи голос за партію, склад якої невідомий нікому. Головне – після виборів нічому не дивуватися.
Наприклад:
Коли після виборів побачите прізвища олігархів або їхніх родичів, які опиняться у списках партії, прихильником якої ви були.
На виборах керівники партій продаватимуть прохідні місця в закритих партійних списках. У першу десятку партійні боси запросять відомих волонтерів, ветеранів, журналістів, співаків, трансформуючи їхній суспільний капітал у свій політичний. Місця в другій і третій десятці продадуться за мільйони доларів.
Коли в списку виявляться "говорящі голови". На "B2B" умовах (бізнес для бізнесу або бартер) власники телеканалів та інформаційних ресурсів віддадуть ефірний час політичним силам за прохідні номери в списках.
Дуже часто олігархи і власники телеканалів – це одні й ті ж люди. Так, найбільші українські медіахолдинги – UMH Group, Медіа група Україна, Inter Media Group, StarLight Media, 1+1 Media – належать найбільшим українським фінансово-промисловим групам.
При цьому свій вплив на депутатів вони не приховують, а іноді навіть ним хваляться. В одному з інтерв'ю DW Ігор Коломойський сказав: "Я чув, що в Пінчука в парламенті всього один депутат. А в мене? У мене більше".
Коли в парламент пройдуть "випадкові люди". Охоронці, коханці або коханки, однокласники чи просто "хороші пацани". Їхні професійні здібності оцінено по достоїнству. Шкода, що ці здібності жодним чином не стосуються політики.
Коли кум Путіна даватиме присягу українському народу під куполом парламенту. Повернення Віктора Медведчука у велику політику, покупка телеканалів і партії "За життя" мимоволі штовхають на думку, що наступне скликання не обійдеться без токсичних елементів.
А з урахуванням того, що СБУ заявляє про те, що Тимофій Нагорний, ака "екс-чоловік Подкопаєвої", за завданням кураторів з ФСБ повинен був створити і розвинути політичну партію як інструмент просування зовнішньополітичних інтересів РФ та елемент дестабілізації ситуації в Україні, ця думка стає залізобетонною.
Новий Виборчий кодекс необхідно ухвалити незважаючи ні на що, адже вперше за всю історію України його неприйняття загрожує національній безпеці.
Більше 2000 поправок, які розглядаються на колінах, похапцем, шляхом довгих переговорів, можуть перетворити кодекс на "чудовисько Франкенштейна".
У той же час, його неприйняття загрожує перетворенням на це чудовисько всієї політичної системи країни.
Анна Сімонян, політолог, політичгий піарник , спеціально для УП