Щоб дізнатися про стан системи бойової підготовки в Збройних Силах України та перспективи переходу на стандарти НАТО в навчанні, Тиждень зустрівся з начальником Головного управління підготовки — заступником начальника Генерального штабу ЗС України полковником Олексієм Тараном.
Редакционная строка
18.10.2019
Фото: Олексій Бобовніков, генштаб зсу
Щоб дізнатися про стан системи бойової підготовки в Збройних Силах України та перспективи переходу на стандарти НАТО в навчанні, Тиждень зустрівся з начальником Головного управління підготовки — заступником начальника Генерального штабу ЗС України полковником Олексієм Тараном.
Які нині основні напрями бойової та спеціальної підготовки в ЗСУ?
— Основним напрямом підготовки ЗСУ визначено підвищення рівня індивідуальних спроможностей військовослужбовців — від солдата до генерала. Також із 2014 року ми підтримуємо та нарощуємо бойові спроможності військових частин щодо відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України. Результат цих зусиль можна побачити на карті України: лінію зіткнення стабілізовано, подальше просування агресора вглиб території унеможливлено. Як ми цього досягли — глибоке питання. Звичайно, зважали на досвід, здобутий під час проведення АТО та ООС. Адже за всі ці роки ми мали найдорожчого вчителя — війну. Усі розуміють, що так дорого нам наші помилки ще ніколи в житті не коштували.
Тоді на початку агресії ми починали з чотирма батальйонно-тактичними групами на всі ЗСУ, які на той момент були більш-менш готові до виконання завдань. Решта сил перебувала в пунктах постійної дислокації і вважалася обмежено готовою або зовсім неготовою. І ось щороку ми постійно збільшуємо наш потенціал. Посилюється інтенсивність заходів підготовки: у 2014–2015-му в 1,5 раза, у 2016–2017-му в сім разів. Останні два роки ми тримаємо цей високий темп у питаннях розвитку системи підготовки. Тому на сьогодні маємо готовими до виконання завдань за призначенням майже весь бойовий склад ЗСУ, де основний тягар у цій війні лежить на Сухопутних військах, Десантно-штурмових та Командуванні морської піхоти ВМС, і вони мають достатній бойовий комплект.
Можемо порівняти ситуацію у 2014-му й тепер: 5 тактичних груп тоді й 17 бойових бригад у Сухопутних військах, 5 у ДШВ і 2 повноцінні бригади морських піхотинців сьогодні. Ми також аналізуємо підготовку в ЗСУ за минулі роки. Кожен крок був обґрунтований, ми мали відповідні задуми та розрахунки фінансових і людських ресурсів. Це допомогло нам досягти нинішніх успіхів. Раніше ми мали недостатню кількість навчальних центрів, до того ж вони були спрямовані тільки на індивідуальну підготовку. Ну й, звичайно, жодної мови про наближення до стандартів провідних країн світу. Але створювалося багато нових підрозділів, відповідно виникала величезна потреба в навчанні особового складу. Наприклад, у 2014-му 51-шу бригаду ОК «Захід» треба було відмобілізувати й підготувати фактично з нуля 5,5 тис. військовослужбовців, щоб потім відправити їх на Схід. За наявних тоді потужностей це було майже неможливо, відповідно пізніше попри велику кількість здобутків це стало причиною багатьох проблем із цією військовою частиною, зокрема великих втрат під Волновахою. Для мене це особисте питання, бо тоді я був заступником командувача ОК «Захід» із бойової підготовки, то була моя рідна бригада.
На чому нині робиться основний акцент?
— Сьогодні ми фокусуємо нашу увагу на розширенні можливостей центрів із підготовки підрозділів, центрів імітаційного моделювання, на використанні підрозділів позначення противника, так звані Opposing Forces або OPFOR. Ми зосередили навчання бойових батальйонів та бригад виключно в Центрі підготовки підрозділів Міжнародного центру миротворчості та безпеки (МЦМБ) в Старичах та 235-му міжвидовому центрі підготовки підрозділів (Широкий Лан). Там викладають наші сертифіковані інструктори під супроводом іноземних фахівців зі США, Канади та Великої Британії. Крім того, ми готуємо бійців за різними фахами в навчальних центрах і школах. Ця система постійно розвивається.
Із початком війни для створення інструментів підготовки, навчально-матеріальної бази, національних центрів та шкіл було витрачено більше ніж 10 млрд грн. Це дало нам змогу отримати розвинену інфраструктуру як для індивідуальної, так і для поглибленої фахової підготовки в школах. Створено три нові навчальні центри, тепер їх уже десять, підготовку спеціалістів для ВМС перенесено із Севастополя до Миколаєва. Створено 11 шкіл підготовки спеціалістів, до кінця року заплановано відкриття ще двох. Крім того, до 2020-го маємо створити ще сім таких закладів, зокрема з’являться школи для снайперів, морської піхоти, спеціалістів ППО та РЕБ.
На сьогодні в нашому розпорядженні також два потужні центри підготовки підрозділів. Вони переобладнані з урахуванням усіх сучасних вимог та відповідають найкращим закордонним стандартам. Наприклад, центр у Старичах повністю відповідає аналогічному американському центру в Графенвере, що в Німеччині. Ми там можемо навчати від стрільця до начальника штабу бригади. На кожен структурний підрозділ передбачені свої інструктори, є навіть ті, хто займається з командиром бригади. Тільки за останні два роки ми впровадили в свою діяльність 596 стандартів Альянсу (130 для індивідуальної та 466 для колективної підготовки). До кінця 2019-го ми повністю переходимо на натовську організаційно-штатну структуру. Тобто в нашій системі підготовки вже втілені основні стандарти Альянсу — це наше головне досягнення.
Які нові методики, засоби, способи застосовуються, починаючи з 2017 року?
— Багато зусиль ми доклали до створення власних інструкторів. Вони пройшли підготовку за стандартами НАТО, мають сертифікати від іноземних колег та акумулюють у собі як найкращі теоретичні знання наших партнерів із Альянсу, так і практичний досвід АТО/ООС. Якщо раніше штатний командир взводу готував свій підрозділ до всіх видів дій: оборони, наступу, маршу, то тепер із кожного напряму маємо окремого підготовленого інструктора. Заняття проводяться з невеликими групами, по шість-дев’ять осіб, за рекомендаціями Альянсу.
Відходимо від старих практик, шукаємо нові нестандартні форми та способи бойового навчання. Одним із наших пріоритетів є підготовка з максимальним використанням фондів та сучасної навчальної матеріально-технічної бази. Змінюється й формат: від проведення тактичних навчань із бойовою стрільбою ми перейшли до проведення командно-штабних навчань із використанням засобів імітаційного моделювання бойових дій. Тобто спочатку вправу багато разів відпрацьовуємо на тренажерах і тільки після цього виходимо на полігон. Це дає змогу ефективніше використовувати наші ресурси та навчає командира з його штабом планувати бойові дії й управляти підрозділами за допомогою сучасних систем. У програмах на кшталт JCATS або VBS3 створюється віртуальне бойове середовище, відображається реальне поле бою. А на тактичному рівні дії відпрацьовуються за допомогою системи лазерної імітації стрільби MILES. Це істотно заощаджує ресурс озброєння й техніки та дає можливість об’єктивного контролю й оцінки дій бійців. Нині маємо велику кількість комплектів цієї системи, цього року розпочали купувати вітчизняний аналог.
Якщо казати про противника: до чого готуються в ЗС Росії?
— Росія готується до проведення широкомасштабної воєнної агресії. Ці плани цілком очевидні. ЗСУ відповідно готуються до відсічі збройній агресії по всьому кордону України. Це стосується не лише лінії зіткнення, а й інших районів, починаючи з кордону з Білоруссю і далі поблизу Криму та Бессарабії. На сьогодні ми маємо достатню кількість підготовлених органів управління, які здатні планувати та керувати військами на цих важливих напрямках.
Які результати спільних навчань із підрозділами НАТО?
— Ми удосконалюємо наші спроможності щодо функціонування в складі багатонаціональних штабів усіх рівнів, підвищуємо готовність наших сил до участі в навчаннях як на території України так і за її межами. Тільки цього року провели 5 міжнародних навчань, ще 20 відбулося за кордоном, де наші військові отримали високу оцінку від партнерів. Далі працюємо над взаємосумісністю підрозділів ЗСУ з НАТО. Тут поки що лишається кілька проблемних моментів. По-перше, це спроможність планування та управління операціями за штабними процедурами Альянсу. І другий момент — це знання мови. Тому що керувати військами через кількох перекладачів украй важко, втрачається час і перекручується певна інформація. Але ми активно працюємо над цим.
У Старичах навчання штабів відбуваються за натовською S-структурою, усі штабні процедури планування та управління військами вже відповідають вимогам НАТО. На жаль, поки що така ситуація, коли після циклу підготовки бригада вертається в зону проведення ООС, де ці стандарти ще не зовсім впроваджені. Необхідність безперервного ведення бойових дій поки що обмежує наші можливості щодо впровадження нових принципів управління, але така робота ведеться.
Які ще бачите проблемні моменти в системі підготовки ЗСУ?
— Хотілося б збільшити кількість національних центрів підготовки підрозділів, щоб навчання велося не послідовно, а паралельно. В ідеалі в кожному оперативному та повітряному командуванні має бути власний центр рівня МЦМБ, де можна готувати бригаду. Усе це потребує значних фінансів, матеріальної бази, підготовки інструкторів.
Як нині відбувається підготовка резерву?
— Підготовка резерву має системний характер, на відміну від дещо епізодичного раніше. Маємо повне забезпечення, структуру — від індивідуального рівня до бригадних або командно-штабних навчань. Якість підготовки зростає. Ведеться облік резервістів. Кожен військовослужбовець резерву знає свою частину, свого командира, свою бойову машину та своє завдання. Ця система стабільно працює останні два роки. Маємо зворотний зв’язок від тих, хто призивався, наприклад, у 2016-му й тепер, і вони відчувають різницю. Завдяки цьому поступово зростає кількість охочих підписувати контракт на службу у Збройних Силах України. Нині працюємо над змінами до законодавства, щоб збільшити мотивацію як резервістів, так і їхніх працедавців.