Історія не закінчується довгим списком розбитих надій та обірваних кар'єр. За ними ідуть переслідування та політично мотивовані обвинувачення
Редакционная строка
13.05.2020
Історія не закінчується довгим списком розбитих надій та обірваних кар'єр. За ними ідуть переслідування та політично мотивовані обвинувачення
Погані старі порядки повертаються у Київ. Через рік після того, як новий сонцесяйний президент приступив до своїх повноважень і приніс порив оптимізму щодо того, що країна з населенням у понад 40 мільйонів може зазнати перетворень, як благородні обіцянки Володимира Зеленського почали викликати недовіру.
4 квітня світ відзначив, як Зеленський звільнив більшість свого в цілому хорошого Кабінету міністрів. За його словами, він хотів побачити результати, але перша команда їх не показала. Це досить справедливо, проте він замінив респектабельних професіоналів недосвідченими, прозахідних — бюрократами, які критикують міжнародні фінансові інституції. Хоча деякі з них були готові надати йому кредит довіри.
Пізніше він звільнив свого відмінного генпрокурора, замінивши Руслана Рябошапку на Ірину Венедиктову, політичну фігуру і людину, яка ніколи не працювала прокурором. Результати очевидні: схоже, Венедиктова відмовляється від реформи прокуратури. Вона відмінила деякі звільнення Рябошапки та заблокувала участь іноземних партнерів та громадянського суспільства в перевірці прокурорів. Як відзначили в авторитетному Центрі протидії корупції: «…представники громадянського суспільства та іноземні партнери фактично не матимуть впливу на прийняття рішень».
Потім Зеленський звільнив голів Податкової та Митної служб, які мали на Заході хорошу репутацію завдяки своїй чесності, об'єктивності та компетенції.
Але історія не закінчується довгим списком розбитих надій та обірваних кар'єр. За ними ідуть переслідування та політично мотивовані обвинувачення.
7 травня СБУ з несподіваним візитом прийшли в київську квартиру 38-річного Сергія Верланова. Вони обшукали помешкання. Нещодавно звільненого голову Державної податкової служби обвинувачують у відмиванні грошей для фінансування тероризму. Але під час обшуків СБУ нічого не знайшли.
Верланова неочікувано звільнили 24 квітня — після боротьби з корупційними схемами у сфері обігу алкоголю та тютюну, заміни людей, відповідальних за центральний офіс Податкової служби, впровадженні програми ротацій у регіональних офісах, придушення схем шахрайства з ПДВ, та відмови продавати посади чи наймати людей після люстрації. Іншими словами, Верланов був саме тим, кого потребувала ця посада.
Того ж 24 квітня звільнили Максима Нефьодова, голову Митної служби та славнозвісного реформатора, який відстояв державні закупівлі онлайн. Працюючи інвестиційним банкіром у минулому, він заробляв удесятеро разів більше у приватному секторі, але наполегливо проводив реформи у державному. Він був одним із тих, хто стояв за українською системою державних закупівель ProZorro, що зберегла державі 28,2 млрд грн у 2019 році. Хтось змусив НАБУ почати досудове розслідування проти Нефьодова, яке він відкинув як несусвітнє.
Будучи головою Митниці, він відмовився від послуг водія чи охоронців, і неодноразово говорив, що ні за що не боїться, проте багаточисельні спроби очорнити його у ЗМІ налякали команду. Нефьодов сказав, що йому довелось «витрачати більшість своєї державної зарплатні на адвокатів». Яка людина з відчуттям громадянського обов’язку захоче таку роботу, як у нього, розмірковував він.
Насамкінець, Спеціалізована антикорупційна прокуратура відкрила кримінальне впровадження проти Руслана Рябошапки, якого 5 березня звільнили з посади генпрокурора. Рябошапку помітили через його спроби очистити генпрокуратуру — завдання, яке більшість експертів на Заході вважали безнадійним.
Неможливо виписати просту та ясну сюжетну лінію для цих багаточисельних атак на українських реформаторів. Схоже на те, що вони надходять з різних місць, проте одне в них спільне: за словами антикорупційних активістів у Києві, Верланов, Нефьодов та Рябошапка підрізали корупційні грошові потоки, і кримінальні справи, що потому з’явились — це відплата.
«Залишилось не так багато місць, де можна вкрасти», — говорив Нефьодов. Після 2014 року Україна посилила контроль над своїми закупівлями та державною компанією, що займається природним газом. Митниці та податки були найпростішими дійними коровами, а на осінь заплановані місцеві вибори.
Якби не тривожив цей довгий список, та на цьому атаки на реформаторів можуть і не закінчуватись.
Від надійних джерел ми знаємо, що може розпочатись розслідування проти доктора Уляни Супрун, яка зробила відмінну роботу на посаді виконуючої обов’язки міністра охорони здоров’я, і намагалась перебудувати хитку медичну систему України. Будь-яке переслідування Супрун чи її чоловіка (обидва — громадяни США) більш ніж здивувало би Вашингтон чи Європу.
На горизонті майорять й інші тривожні знаки. Реформатори переживають, що відбувається реванш, а реформа держслужби, медицини, антикорупційна та фіскальна — під загрозою.
Минулого тижня міністр економіки Ігор Петрашко розкритикував систему закупок ProZorro, що змусило нервуватись дві топові громадянські організації в Україні.
Ножі з усіх боків політичного спектру націлились на керівника НАБУ Артема Ситника. Законопроект про його відсторонення був зареєстрований та попередньо схвалений відповідним парламентським комітетом (що можливо лише за попередньої координації з офісом Зеленського).
Бій триває, але до закінчення ще далеко.
Верланов, екс-голова Податкової, влучно сказав: «Очевидно, що Україна відходить від реформ. Та ще є можливість повернути її на цей шлях».
Заходу потрібно голосно про це говорити та уважно стежити за Києвом.
