Киевская Русь - Украина

Боже та Київська Русь-Україна - понад усе!

Информационный портал   email: kievrus.ua.com@gmail.com


15.01.2021

Подивись в мої очі, враже
Герб Украины

Усі загиблі на Донбасі 2020 року - пам`ятаємо їх імена (Продовження) (https://gazeta.ua/)

10:36 12-01-2021


Редакционная строка

12.01.2021

(Продовження)

У 2020 році внаслідок бойових дій у зоні загинули 56 українських воїнів. Серед них 55 чоловіків і одна жінка, які втратили життя від обстрілів, підривів на мінах та вогню снайперів.

Найбільше полеглих на фронті у 2020-му було в березні – 12. У серпні й грудні обійшлося без бойових втрат.

Серед загиблих - п'ятеро офіцерів та командир батальйону поліції ''Луганськ-1''.

За даними Генштабу, у 2020 році загалом загинуло 119 військових Збройних сил України. Із них офіційне число бойових втрат ЗСУ на фронті – 56, решта небойові втрати. Найбільш напруженими ділянками фронту, за числом порушень противником режиму припинення вогню, залишаються Маріупольський, Авдіївський, Торецький та Попаснянський напрямки.

Поранених за рік, за даними Генштабу, було 335 бійців. З них за час перемир'я - 18.

Червень

Леонід "Старий" Добрянський, 45 років

Командир відділення взводу управління розвідроти 30-ї механізованої бригади. 13 червня в Попаснянському районі на Луганщині Леонід Добрянський загинув від мінно-вибухової травми.

 
Автор: штаб ООС
Леонід Добрянський служив у розвідці з 2014 року
Леонід Добрянський служив у розвідці з 2014 року

Народився 31 липня 1974 року в Ружинському районі на Житомирщині. Мешкав разом із сім'єю в Києві. Із січня 2010 року працював на авіаційному заводі ДП "Антонов" плавильником металу та сплавів 4-го розряду.

''Старий'' від початку війни прагнув служити саме в розвідці, тому й домігся цього спершу в 72-й бригаді, а потім і в 30-ці''. Пройшов бої на Світлодарській дузі.

Похований на військовому Лук'янівському цвинтарі в Києві. Залишилися дружина та дочка.

Ілля Струк, 24 роки

Гранатометник 503-го окремого батальйону морської піхоти. 17 червня загинув від кульового поранення внаслідок обстрілу зі стрілецької зброї, під час бойового чергування на Горлівському напрямку біля селища Шуми.

 
Автор: штаб ООС
Ілля Струк хотів стати священиком
Ілля Струк хотів стати священиком

Народився 1 серпня 1995 року в селі Льотниче Володимир-Волинського району Волинської області. Панував стати священником, навчався у Почаївській духовній семінарії УПЦ Московського патріархату.

Похований на цвинтарі в селі Поничів Володимир-Волинського району . Залишилися мати, брат і дві сестри.

Богдан "Геркулес" Коваленко, 22 роки

Старший солдат 2-го розвідувального взводу 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади імені Івана Мазепи. 18 червня близько 21:55 під час бойового чергування в районі Авдіївки Донецької області в нього влучила куля ворожого снайпера.

 
Автор: штаб ООС
Помер Богдан Коваленко під час евакуації до лікувального закладу.
Помер Богдан Коваленко під час евакуації до лікувального закладу.

Народився 2 січня 1998 року в селищі Нова Водолага Харківської області. Контракт зі Збройними силами Богдан підписав 2017 року. Після завершення контракту він мріяв стати спецпризначенцем

Похований у Новій Володазі. Залишилися батько і бабуся.

Іван Дедюх, 37 років

Командир відділення штурмової роти 24-го окремого штурмового батальйону "Айдар". Він загинув 27 червня біля села Старогнатівка Бойківського району Донецької області від численних осколкових поранень. Під час під час інженерного обладнання позицій підрозділу стався вибух невідомого боєприпасу.

 
Автор: штаб ООС
Іван Дедюх постійно рвався “на передок” і дуже не любив залишатися в тилуІ
Іван Дедюх постійно рвався “на передок” і дуже не любив залишатися в тилуІ

Народився в Тернополі 21 січня 1983 року. На війну пішов весною 2014 року. Служив у 128-й Закарпатській гірсько-штурмовій бригаді. Відслуживши рік, демобілізувався, але невдовзі знову повернувся в ЗСУ, вже на контракт – у 44-ту окрему артилерійську. З квітня 2020-го у батальйоні ''Айдар''.

Похоронений у Тернополі. Залишилися батьки, дружина та двоє дітей.

Липень

Олег Шило, 28 років

Стрілець-помічник гранатометника в 30-й окремій механізованій бригаді імені Костянтина Острозького. 8 липня окупанти почали обстріл у районі Попасної на Луганщині. Шило разом із товаришами займався укріпленням позицій. Під прикриттям кулеметного вогню в Олега поцілив ворожий снайпер.Куля влучила бійцеві в бік: пройшла під серцем, роздробивши ліву руку й пробивши легені.

 

 
Автор: штаб ООС
Олег Шило мріяв про військову кар`єру
Олег Шило мріяв про військову кар'єру

 

Народився 5 квітня 1991 року в Києві. 26 грудня 2019-го підписав контракт із ЗСУ. На фронт він потрапив у березні 2020 року.

Похований на Алеї героїв Берковецького кладовища в Києві. Залишилися мати, сестра та вітчим.

Тарас Матвіїв, 31 рік

Молодший лейтенант 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Тарас загинув 10 липня під Троїцьким на Луганщині, врятувавши двох побратимів.

 
Автор: штаб ООС
Тарас Матвіїв отримав звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”
Тарас Матвіїв отримав звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”

Народися 18 лютого 1989 року в Любешівському районі Волинської області, але з дитинства мешкав у місті Жидачів на Львівщині. У 2011 році закінчив факультет журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка, був кореспондентом ТРК "Ера" (2011—2012) та телеканалу TВi (2012—2013).

У 2015-му пішов добровольцем на фронт. У складі окремої добровольчої чоти "Карпатська Січ" воював у Пісках, Водяному, Опитному, Первомайському

Молодого офіцера поховали в рідному Жидачеві. Залишились батьки, у яких Тарас був єдиним сином.

Євген Чумаченко, 32 роки

Стрілець-помічник гранатометника 79-ї окремої десантно-штурмової бригади. Загинув вранці 13 липня внаслідок обстрілу позицій ЗСУ поблизу села Славне Мар'їнського району Донецької області з гранатометів.

 
Автор: штаб ООС
Євген Чумаченко у вересні 2018 року підписав контракт на службу
Євген Чумаченко у вересні 2018 року підписав контракт на службу

Народився 26 березня 1988 в місті Ізмаїл на Одещині, але з дитинства мешкав в Арцизі. У вересні 2018 року підписав контракт на службу в Збройних силах.

Поховали воїна в Арцизі Одеської області. Залишилася мати, дружина та двоє дітей.

 

Дмитро "Мир" Красногрудь, 42 роки

Командир розвідвзводу 137-го окремого батальйону морської піхоти. 13 липня, він також ішов на чолі групи розвідників, яка проводила антидиверсійну роботу в "сірій зоні" під Зайцевим, поблизу окупованої Горлівки. І підірвався на невідомому вибуховому пристрої.

 
Автор: штаб ООС
Військовий досвід Дмитро Красногрудь набував у складі миротворчої місії ООН у Сьєрра-Леоне
Військовий досвід Дмитро Красногрудь набував у складі миротворчої місії ООН у Сьєрра-Леоне

Народився 18 жовтня 1978 року на Донеччині. Мешкав у місті Лиман Краматорського району.

Військовий досвід набував у складі миротворчої місії ООН у Сьєрра-Леоне. Тож коли у 2015-му, ще сержантом, прийшов воювати у 20-й окремий мотопіхотний батальйон, який пізніше став підрозділом 93-ї бригади "Холодний Яр", отримав позивний "Мир". У червні 2017 року розробляв та брав участь в операції, в результаті якої поблизу села Жолобок на Луганщині був узятий у полон російський військовий Віктор Агєєв.

Поховали воїна у Лимані. Залишилися батьки, дружина та двоє синів.

Микола "Естонець" Ілін

Бойовий медик 137-го батальйону 35-ї бригади морської піхоти ВМС ЗСУ. 13 липня Микола загинув внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої.

 
Автор: штаб ООС
Микола Ілін практично всю свою армійську зарплату він витрачав на засоби тактичної медицини
Микола Ілін практично всю свою армійську зарплату він витрачав на засоби тактичної медицини

Народився 23 квітня 1984 року в білоруському місті Могильов. Ілін став політичним емігрантом. Приїхав до України через переслідування з боку режиму Лукашенка після виборів 2006 року. Мешкав у Білій Церкві на Київщині.

Після прощання в Києві тіло Миколи кремирували, щоб за його заповітом розвіяти прах над трьома країнами: Україною, Білоруссю й Естонією. Залишилися батьки та цивільна дружина.

Ярослав Журавель, 40 років

Командир 3-го відділення розвідувального взводу 137-й окремого батальйону морської піхоти. 13 липня лейтенант Красногрудь підірвався в "сірій зоні" під Зайцевим, Журавель одразу викликався увійти до складу евакуаційної групи, яка мала забрати тіло. Він був із Дмитром у момент підриву, тож добре знав, куди йти.

 

 
Автор: штаб ООС
Ярослав Журавель стік кров`ю після поранення
Ярослав Журавель стік кров'ю після поранення

 

Окупанти, всупереч обіцяному ними режиму "тиші", підступно відкрили вогонь по беззбройній евакуаційній групі в білих шоломах, з усіма розпізнавальними знаками гуманітарної місії. Сержант Журавель був поранений, але залишався живим. Врятувати Ярослава не вдалося. Під час однієї з таких спроб загинув медик Микола Ілін, після чого рятувальні групи більше не відправляли. Помер від втрати крові.

Народився 8 березня 1980 року в Андріївці, Верхньодніпровський район Дніпропетровщини. На фронт пішов 2015 року. Разом із Дмитром Красногрудем воював у складі 20-го окремого мотопіхотного батальйону, який пізніше став підрозділом 93-ї бригади "Холодний Яр". А коли друг Красногрудь перейшов до морпіхів, Ярослав пішов за ним.

Поховали Ярослава Журавля у рідній Андріївці. Залишилися батьки, дружина та дві доньки.

Василь Кравченко, 26 років

Старший стрілець десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти 503 батальйону морскої піхоти. Він загинув 20 липня на ВОПі в районі села Шуми біля Горлівки. Старшого матроса стало поранення в голову від кулі снайпера.

 
Автор: штаб ООС
Василь Кравченко встиг відслужити у прикордонній службі
Василь Кравченко встиг відслужити у прикордонній службі

Народився у місті Ізяслав на Хмельниччині. У 2014-му подолянин був призваний у третій хвилі мобілізації і служив у Дерприкордонслужбі. Після того, із 2016 року, двічі укладав контртакт із морською піхотою ВМС ЗСУ.

Василя поховали на Алеї почесних поховань Центрального кладовища Ізяслава. Залишились батьки, сестра та молода дружина.

Артем Козій, 18 років

Матрос 1-го окремого батальйону 36 бригади ВМС ЗСУ. Позиції морпіхів під Павлополем окупанти обстріляли з автоматичних гранатометів. Артем зазнав численних уламкових поранень, був евакуйований до Маріуполя в мобільних шпиталь. Лікарі сім годин боролися за життя хлопця.

 
Автор: штаб ООС
Артем Козій – наймолодший із полеглих у 2020 році - йому було 18 років
Артем Козій – наймолодший із полеглих у 2020 році - йому було 18 років

Народився 21 вересня 2001 року в місті Южноукраїнськ на Миколаївщині. Вчився в Миколаївському будівельному коледжі. Цьогоріч у червні пішов на контракт до Збройних сил – у морську піхоту.

Похований у Южноукраїнську. Залишилися батьки і сестра.

Вересень

Тарас Кубійович, 49 років

Молодший сержант 14-ї окремої механізованої бригади. 6 вересня загинув від пострілу російського снайпера. Куля потрапила у скроню.

 
Автор: штаб ООС
Тарас Кубійович родом з Івано-Франківська
Тарас Кубійович родом з Івано-Франківська

Народився 24 жовтня 1970 року в селі Вільхівці Городенківського району Івано-Франківської області. Кубійович опинився на передовій у вересні 2015 року. Воював, був поранений, але після лікування повернувся на військову службу – на цей раз уже за контрактом. Після його закінчення у 2018 році поїхав додому до сім'ї. Але війна тривала, і в травні 2020-го чоловік знову пішов у військо як контрактник.

Поховали Тараса Кубійовича в рідному селі Вільхівці. Залишилися мати, брат, сестра, дружина та дочка.

Костянтин Оверко, 38 років

Старший матрос 503-го батальйону морської піхоти. Помер 24 вересня у Київському війсковому госпіталі. 20 червня поблизу Південного під Горлівкою ворожий снайпер поцілив Костянтинові в живіт.

 
Автор: штаб ООС
Загалом Костянтин Оверко переніс понад 30 операцій
Загалом Костянтин Оверко переніс понад 30 операцій

Народився 3 серпня 1982 року в Запоріжжі. Службу за контрактом у морській піхоті проходив з 30 жовтня 2017 року.

Після поранення переніс 30 операцій.

Поховали Костянтина Оверка в Запоріжжі. Залишилися мати, молодший брат, дружина і донька.

Олександр Фарина, 26 років

Боєць 128-ї окремої закарпатської гірсько-штурмової бригади. Боровся з наслідками тяжкого поранення майже пів року. Численні поранення в область живота і ніг солдат отримав 20 квітня, і відтоді переніс понад 20 операційних втручань.

 
Автор: штаб ООС
Поранення Олександр Фарина отримав незадовго до завершення контракту
Поранення Олександр Фарина отримав незадовго до завершення контракту

Народився 20 травня 1994 року в районі Ярмолинців на Хмельниччині. Служив у 8-му окремому полку спецпризначення. Після демобілізації Олександр повернувся додому і вступив у громадське формування "Подільська Січ", щоб охороняти порядок у Хмельницькому. Підписавши контракт із ЗСУ, Олександр знову пішов на передову – на цей раз зі 128-ю бригадою.

Поховали воїна на Алеї Слави цвинтаря в Раковому під Хмельницьким. Залишився батько.

Жовтень

Михайло "Тихий" Старостін, 30 років

Старший сержант 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. контрадмірала Михайла Білинського. Загинув 30 жовтня неподалік селища Водяне Волноваського району Донецької області. Диверсійна снайперська група противника підповзла до українських позицій і фактично впритул розстріляла Тихого та його побратима, сержанта Володимира Бондарюка.

 
Автор: штаб ООС
Михайло Старостін мріяв стати військовим з дитинства
Михайло Старостін мріяв стати військовим з дитинства

Народився 14 червня 1990 року в селі Новорайськ Бериславського району Херсонської області.

Із 2010 року Старостін служив у Криму. І коли почалася російська окупація, не зрадив присягу. Вийшовши з окупованого півострова, херсонець фактично одразу потрапив на передову російсько-української війни, на Донеччину.

Поховали ''Тихого'' в рідному Новорайську. Залишилися мати, дружина і троє сестер.

Володимир "Піндос" Бондарюк, 27 років

Військовослужбовець 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. контрадмірала Михайла Білинського. Володимир Бондарюк загинув від ворожої кулі разом зі старшим сержантом Михайлом Старостіним 30 жовтня.

 
Автор: штаб ООС
Позивний ``Піндос`` Володимир Бондарюк отримав після того, як наприкінці 2015 року повернувся з Литви, де у школі інструкторів навчався бою в місті
Позивний ''Піндос'' Володимир Бондарюк отримав після того, як наприкінці 2015 року повернувся з Литви, де у школі інструкторів навчався бою в місті

Народився 1993 року в селі Кам'яний Міст Первомайського району Миколаївської області. Після навчального центру хлопець потрапив служити в Крим, кулеметником у гірсько-піхотний батальйон. І, як і полеглий разом із ним Михайло Старостін, не зрадив присязі, після окупації вийшовши на материкову Україну.

Позивний ''Піндос'' Володя отримав після того, як наприкінці 2015 року повернувся з Литви, де у школі інструкторів навчався бою в місті.

Поховали морпіха у Кам'яному Мості. Залишилися батьки, брат, дружина і донька.

Листопад

В'ячеслав Мінкін, 30 років

Старший солдат 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. 24 листопада, напередодні дня народження, на позиції під Авдіївкою на Донеччині В'ячеслава Мінкіна смертельно поранив ворожий снайпер.

 
Автор: штаб ООС
У 2014 році В`ячеслав Мінкін був активним учасником самооборони Фастова
У 2014 році В'ячеслав Мінкін був активним учасником самооборони Фастова

Народився 1989 року в Києві, однак у 2002-му переїхав до Фастова. Померла мама, тож їх із сестрою виховувала бабуся.

Починаючи з 2014-го, Мінкін пройшов не одну ротацію на передову. У 2019 році за участь у боях на Світлодарській дузі був нагороджений медаллю.

Упродовж воєнних років В'ячеслав одружився (із коханою познайомилися після першої ротації), в подружжя народився син.

Похований на Алеї Слави фастівського кладовища. Залишилися сестра, дружина і маленький син.

Загинули у лісових пожежах

5 вересня під час гасіння пожежі поблизу селища Верхньоторецьке Ясинуватського району двоє бійців батальйону "Донбас", старший солдат 38-річний Віталій Грицишин та старший сержант Володимир Хоменко, 35 років, виявилися відрізаними полум'ям від решти особового складу.

 
Автор: штаб ООС
 Віталій Грицишин мав позивний ``Назар`` - у честь свого сина. Володимир Хоменко (праворуч) працював на шахті у Добропіллі
Віталій Грицишин мав позивний ''Назар'' - у честь свого сина. Володимир Хоменко (праворуч) працював на шахті у Добропіллі

Наступного дня командування ОТУ "Схід" повідомило, що, обходячи осередок вогню в "сірій зоні", вони підірвалися на невідомому вибуховому пристрої на мінному полі противника.

6 вересня вогнеметник вогнеметного взводу роти радіаційного, хімічного, біологічного захисту 35-ї окремої бригади морської піхоти ім. контрадмірала Михайла Остроградського Руслан Волков разом із побратимом їхав гасити лісову пожежу в зоні проведення ООС.

 
Автор: штаб ООС
Руслан Волков відслужив у прикордонних військах. А потім підписав контракт і пішов на передову
Руслан Волков відслужив у прикордонних військах. А потім підписав контракт і пішов на передову

Його авторозливна станція АРС-14, в якій бійці прямували до осередків полум'я, підірвалася на невідомому вибуховому пристрої. Обоє військових були госпіталізовані з численними травмами й опіками. Волков отрима 90% опіків тіла. Помер наступного дня.