Киевская Русь - Украина

АНАТОЛІЙ РАССКАЗОВ — ФОТОГРАФ ЧАЕС

Саме він зробив перші кадри зруйнованого реактора.

На Чорнобильській АЕС він працював з 1974 до 1986 року. Знімав для історії все, що будувалося в той період, зокрема й саме місто Прип’ять. Крім того, Анатолій Іванович займався художнім оформленням території Чорнобильської атомної та об’єктів, що до неї належали. Додатково малював плакати, лозунги, створював дошки пошани, виготовляв кубки, медалі та інше.

АВАРІЯ

26 квітня 1986 року, коли стався вибух на ЧАЕС, Анатолій Рассказов першим серед фотографів опинився на місці трагічних подій.

«На підльоті до станції через ілюмінатор вертольоту було погано видно, а робити зйомку потрібно. Я про це сказав і попросив відчинити ілюмінатор. Військовий був проти, пославшись на велику радіацію та що усе забрудниться радіонуклідами. А цивільний дав наказ відчиняти люк. Я сказав військовому, щоб тримав мене за ноги, щоб не випав. Так, висунувшись наполовину з фотоапаратом назовні, я вів зйомку зруйнованого 4-го енергоблоку на висоті 200 метрів, прикриваючи собою апаратуру, щоб хоч щось вийшло…» — розповідав Анатолій Іванович на сторінках газети «POST CHERNOBYL» №1 (25) 2006.

СПОГАДИ

За словами дружини фотографа Галини Михайлівни Рассказової, йому вдалося зробити 8 панорам та 32 світлини. Додому Анатолій повернувся з обличчям бордово-коричневого кольору, потім чоловіка почало нудити. «Швидку» викликати вже було неможливо. М’ятні краплі не допомагали.

«У мене стояла пляшка з березовими бруньками на спирту. Я налила майже склянку цієї настоянки, долила трохи води й дала йому випити. Він випив настоянки, запив її відваром лляного насіння й відключився, я тільки слухала, як він дихає…» — згадувала дружина.

ПОПРИ СЕРЙОЗНЕ ОПРОМІНЕННЯ, РАССКАЗОВ НЕ ПОКИНУВ РОБОТУ

«З 26 квітня 1986 року займався фотографуванням зруйнованого 4-го блоку з повітря і землі. З червня — працював дозиметристом ІДК, з липня — знову фотографом-дозиметристом. Знімав спорудження «Саркофагу» над зруйнованим 4-м блоком, розділову стіну між 3 і 4 блоками, вів з постійних точок зйомки по периметру. Спільно із вченими фотографував у 4-му мікрорайоні міста Прип’ять їх методики дезактивації будівель (всередині й зовні), ґрунту, дерев, чагарників.

Знімав проведення таких робіт в школі № 4, дитячому садку та гуртожитку радіозаводу. У листопаді 1986 року був виведений із зони іонізуючого випромінювання за станом здоров’я та дозовим навантаженням. Один рік працював у цивільній обороні міста Києва. Лікувався в 6-й Московській клініці вз 1986 по 1990 роки.

У 1988 році мені дозволили працювати з обмеженням дозового навантаження до 0,1 бер і без нічних змін. Працював черговим дозиметристом ОРУ-750 до листопада 1988 року. Потім був переведений зі станції в Управління будівництвом ЧАЕС. Займався контролем радіаційної безпеки на тому ж проммайданчику ЧАЕС і в 10-кілометровій зоні. Вів дозиметричний контроль за усім, що будувалося на ЧАЕС (могильники, будівля обчислювальної техніки, санпропускники та багато іншого). У 1990 році 6-я клініка остаточно заборонила мені працювати в зоні іонізуючого випромінювання. Змушений був звільнитися», — згадував фотограф.

ДОЗА ОПРОМІНЕННЯ, ЯКУ ОТРИМАВ АНАТОЛІЙ ІВАНОВИЧ СТАВНОВИЛА 190 БЕР.

Це підірвало здоров’я чорнобильського «атомного» фотографа.

У нього виявили онкологію. У 1991 році призначили третю групу інвалідності, а через п’ять років — другої.

17 ЛЮТОГО 2010 РОКУ ЙОГО НЕ СТАЛО…

Часто світлини доаварійної Прип’яті чи зруйнованого четвертого реактора «приписують» іншим фотографам і це обурює близьких та друзів Анатолія Івановича.

ДЕ МОЖНА ПОБАЧИТИ ЙОГО ФОТО

У Національному музеї «Чорнобиль», що в Києві, знаходиться частина фотоархіву Анатолія Рассказова, в якому відображено народження, життя та загибель Чорнобильської АЕС та міста Прип’ять. Тож, аби познайомитися більше з його роботами, можна завітати до музею.

Фото: Центр організаційно-технічного і інформаційного забезпечення УЗВ

Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»